Новини

"Діти, не дихайте, бо мама проїжджає міни"

На фото - 5-річний Сергійко і 11-річна Софія з Маріуполя. Брат і сестра спали у своїй щойно облаштованій кімнаті, в теплих ліжках, коли рашисти почали гатити по їх місту з артилерії, авіації і навіть з моря.

Без світла, опалення і води, сім'я Бойко бігала на вулицю у галасі вибухів — збирати сніг і дощову воду, аби просто втамувати спрагу. Одного дня російські снаряди влучили і в їх п'ятиповерховий будинок...

Тоді налякані сусіди зібралися в колону на виїзд, а мати Марина побоялася ризикнути. "Колону не випустили. Деякі машини повернулись прострелені, а деяких розстрілювали і люди помирали просто на дорогах..." - згадує жінка слова сусідів, яким пощастило вижити.

Коли трапилося пряме влучання в сусідню квартиру, і залишки від гряду лежали прямо біля дверей сім'ї – мати Марина усвідомила, що більше чекати не можна.

Родина виїхала з Маріуполя у приміську зону, оселившись в пансіонаті: тут наступив новий період виживання сім’ї. "Коли ми прокидалися, наші ковдри часто були вкриті інієм... Важко повірити, що ми тоді не захворіли." - з сумом пригадує мати.

До того ж розпочалися обшуки, влаштовані росіянами: вони стукали у кожні двері і шукали сім’ї військових. Страх, що в будь-яку секунду життя може обірватися, змусив родину тікати далі.
Тоді Марина також дізналася, що в їхню квартиру в Маріуполі навідалися російські військові — шукали її чоловіка та вкрали все нажите майно сім'ї...

Весь цей час маленькі Сергій і Софія жили у хронічному стресі через довколишнє пекло: авіанальоти, крики, дзвін розбитого скла. У дорозі діти бачили підірвану машину і не дихали коли їх мама проїжджала міни. «Тоді в сина почалася депресія, він замкнувся в собі» – згадує Марина. 

Сім’ї вдалося виїхати до Чехії, але стан здоров’я 5-річного Сергія погіршувався. Тоді Марина з дітьми повернулася в Україну, а вже наступного дня її син опинився в реанімації з цукром 28! 

Далі розпочалося тривале лікування, безліч обстежень та ін’єкцій. Саме в цей момент в житті родини трапилася зустріч з волонтерами нашого Івано-Франківського хабу, церкви ХВЄ, які допомогли та підтримали маму з дітьми. Пані Марина з теплом говорить про цю зустріч і дякує за допомогу нашому центру в такий важкий для них період.

Болить серце за Сергійка і усіх українських дітей, чиє повне мрій життя обернулося катастрофою. Ми бажаємо сім'ї Бойко наснаги і хочемо, щоб Сергійку стало краще у безпеці, з турботою добрих людей.

0 800 333 129 - гаряча лінія центру "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine.