Новини

Виживали у "нульовій точці"

На фото - 6-місячна Веронічка, яка пережила найстрашніші реалії війни у так званій "нульовій точці".

Родина немовляти проживала у селищі Кам'янка, що за 6 кілометрів від Ізюму. З початку повномасштабного вторгнення ворога, їх населений пункт опинився в буферній зоні безперестанного вогню. Бабуся Вероніки, Людмила, згадує той час з болем:

"Це звіриний страх...В будь-яку мить тебе може просто присипати. Постійні обстріли і день, і ніч... Це коли неможливо вийти з двору, тому що все навколо обстрілюється... з танків, з гранатометів, автоматні черги, з мінометів... Коли постійно літають літаки і сипляться бомби.
Коли усе розгромлене... Неможливо придбати ні продукти, ні ліки."

З 29 лютого сім'я залишилася без світла, газу і зв'язку. Вони фактично просиділи в темряві та холоді у погребі з дитиною аж до 10-го березня. "Ми взагалі не знали, що коїться...Емоції цих днів неможливо передати..." - каже Людмила.

Найбільше батьки та бабуся переживали за маленьку Веронічку. Аби якось вижити, батько дівчинки, Дмитро, змайстрував у сховищі таку собі плитку. Так родина могла хоча б розігріти воду і зробити чай чи кашу.

У цей час мирні мешканці Ізюму масово покидали домівки та цілі господарства, хто як міг, аби вижити. А скривджені, залишені тварини бродили селом: корови, свинки, кури... Багато з них потрапили під обстріли і лежали просто вздовж дороги.

"Наш чотириногий друг, вівчарка, як і інші спочатку гавкав, як тільки чув наближення літаків... А далі бідолашна тварина також просто скавчала і тікала..."

Обстріли так і не припинялися, тож ризикуючи життям, сім'я з собакою таки наважилася виїхати. Вони приїхали в Івано-Франківськ без коштів, без речей, і фактично без одягу...

Прислухавшись до порад знайомих, родина звернулася по допомогу до нашого партнерського хабу - українській церкві ХВЄ. Волонтери надали сім'ї соцпакети, необхідні речі, одяг та не менш важливе - душевне підбадьорення.

Після звільнення Ізюму і прилеглих територій виявилося, що повернутися додому сім'ї вже не судилося... За словами військових, будинок постраждав під час обстрілу фосфорними бомбами.

Наразі родина знайшла житло, бабуся Вероніки змогла повернутися на роботу, а її тато - став волонтером і рятує українців з гарячих точок.

"Часом доволі сильно переживаю за нього, але віримо, що разом зможемо подолати це все..." - сказала Людмила і знайшла у собі сили на посмішку.

Важко усвідомлювати, як жити далі, втративши все... Та головне, що зараз сім'я в безпеці і не падає духом. Бачачи усмішку бабусі Людмили після всього пережитого, ми розуміємо одне: буде Україна! З Богом в серці - буде.

0 800 333 129 - гаряча лінія центру "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine.