Сім'я жила біля залізничної станції, де постійні обстріли. А коли переїхали в іншу частину міста, вибухи лунали там ще гучніше, а дітям ще страшніше було засинати ночами. Одного дня від обстрілів росіян постраждав будинок навпроти і сім'я Оксани допомагала сусідам збирати скло від понівечених вікон.
Родина нарешті спробувала евакуюватись. Шлях був нелегкий, адже бабуся ледве ходить, а дідусь майже не бачить після інсульту. Вони вже стояли на краматорському вокзалі з готовністю покинути домівку, але через проблеми із залізничними шляхами, сім'ї довелося повернутись. Це було 7 квітня.
Наступного дня Оксана дізналась про ракетний обстріл вокзалу. Сотні поранених, серед яких люди з якими вчора вони разом чекали потягу.
Тепер родина боялась їхати і боялась залишатись. Аж син Оксани зізнався, що йому дуже страшно вдома і жінка остаточно вирішила рятувати рідних.
Команда одного з хабів "Спасемо Україну" евакуювала родину, знайшла тимчасове житло та надала усю необхідну допомогу. Наразі вони у безпеці, а діти вже не чують моторошних звуків війни.
