Новини

Він ніколи в житті не називав її "мамою. До війни.

Ця складна історія могла б бути сценарієм до потужної драми. Вона не має розділень на добро і зло, натомість вона суперечлива, як і саме життя.

Ми познайомились з 42-річним Русланом, коли чоловік прийшов за допомогою до нашого Дніпровського хабу. Він був у розпачі і хотів поділитися з кимось своєю історією, яка "розривала" душу.

Руслан жив у Бахмуті, що на Донеччині, зі своєю мамою. Але він ніколи в житті не називав її "мамою", як і його брат з сестрою. Вони навіть промовити це слово не могли через важке дитинство. Матір могла на три дні залишити дітей у холодному домі самих без їжі. Тоді вони їли сухий хліб з водою, які знаходили десь по будинку. А коли матір поверталась, стрічала дітей словами: "ну, ви ще не здохли?".

Потім вони виросли. Молодший брат Руслана потрапив до в'язниці. Сестра стала повією. А сам Руслан залишився з матір'ю. З початком війни, не зважаючи на травму дитинства, син зблизився з мамою. Під старість літня жінка зрозуміла, що нікому не потрібна окрім своїх дітей.

А точніше, окрім Руслана. Бо сестра і брат навіть чути не хотіли про матір.
"Залишився тільки я, хто більш-менш підтримував з нею стосунки, хоча так ніколи і не називав її мамою". - на цих словах голос Руслана обірвався і чоловік почав плакати.

Крізь сльози він розказував як почалися обстріли, як пів будинку знесло снарядом і як він з хворою матір'ю, яка перенесла інсульт, вирішили швидко тікати. Вони виїжджали під обстрілами і в автобусі матері стало зле. Волонтери висадили жінку і наполягали, щоб швидка доставила її до лікарні.

У цей момент, ридаючи на грудях матері, Руслан благав її: «Мамо, ти лише живи!». Він усвідомив, що вона - єдина рідна людина в цілому світі. Забувши про пережитий біль, про образи - Руслан вперше в житті назвав маму "мамою" і сам цього не помітив.

Так вони попрощалися. Жінку забрала швидка. А через 15 хвилин Руслану зателефонували з лікарні та повідомили, що матері більше немає.
Чоловік не міг собі пробачити, що залишив матір. Його переповнювали різні, протилежні, почуття.

Після декількох годин розмови з нашою волонтеркою та молитви прощення, Руслан заспокоївся. Він пробув у нашому хабі ще декілька днів.
Так через втрату, яку з собою несе війна, люди переосмислюють свої стосунки з найважливішими у житті - рідними людьми.

800 333 129 - Якщо Вам або вашим близьким потрібна психологічна підтримка, дзвоніть на нашу гарячу лінію за підтримки USAID Ukraine.