Ще до війни Ігор почав тримати кіз і тепер вони стали порятунком не лише для подружжя, але й для українських бійців ! Літня пара під вибухами робила козячий сир і годувала наших захисників, а ще напувала парним молоком. Вдячні солдати натомість ділилися з Ігорем і Тамараю своїми пайками - ось така взаємопідтримка між українцями.
Однак, згодом прямо у будинок Ігоря влучив російський снаряд. Дякувати Богу, у момент прильоту сім'я із 3 собаками ховалася у підвалі на сусідній вулиці. Але внаслідок пожежі літнє подружжя втратило усе нажите за життя.
Один з українських солдатів, якого пара годувала сиром, запросив Ігоря і Тамару до своєї родинної землі на Волині - вирощувати худобу там. Без вагань, подружжя погодилося! Вони евакуювалися до Дніпра разом із собакою Арчі, а своїх кіз залишили під опіку українським захисникам.
Наш Дніпровський хаб прихистив родину на декілька днів, надав їжу та одяг, а згодом волонтери безкоштовно відправили пару на Волинь.
«Ми не засмучуємося. Ну та й що, що нам по сімдесят років обом?! Можна і в нашому віці все почати з нуля! Поїдемо на Волинь, розведемо кіз, будемо робити сир та відправляти на фронт!» - ось такий бойовий настрій був у пари перед від'їздом!
Нині з худобою подружжя у Сіверську все добре, а судячи зі світлин - їх кози найбільше люблять випасатися на зруйнованій російській техніці. Хто б сумнівався, що наші кози також Патріоти!
Ігор і Тетяна - прекрасний приклад того, що навіть у похилому віці можна розпочати життя в іншому, безпечному місці ! І це може бути не тільки не страшно, але й цікаво.
Друзі, наш номер гарячої лінії з питань евакуації за підтримки USAID Ukraine, незмінний: 0 800 333 129
