Усі вони виживали в окупованому Херсоні - місті, яке рашисти перетворили на осередок власного zла: тут викрадають дітей і дорослих, а ракети прилітають без сирен.
"Я вся тряслась, ми сиділи в підвалі цілий день. Я почула, як щось летіло, винищувачі, і почались сильні вибухи до самого ранку. Вбило 4 людини. У нас тремтіли стіни і поряд з будинком впало дерево". - це спогади семирічної Софії про перші дні війни.
Родина жила без світла, газу й зв'язку і, до того ж, деякий час вимушено голодувала, через те що у магазини припинилася поставка продуктів. Все тому, що росіяни пошкодили міст, який сполучав місто з населеними пунктами.
Рятуючись від війни, дівчатка закінчили учбовий рік у сирому підвалі. Маленький Святик довго не розумів, чому він не може піти у садок чи погуляти надворі. Всі дитячі радощі були вбиті. А сама Євгенія втратила роботу вихователя, та могла думати лише про безпеку своїх дітей.
Через нервове потрясіння у старшої доньки, Каті, стався рецедив хвороби. У 12-річної дівчинки - ревматоїдний артрит, як і у її сестри. Дякувати Богу Каті встигли надати медичну допомогу: серед вибухів і стрілянини дитині провели операцію у місцевій лікарні.
"Це дуже страшно, дуже боляче. Не можливо більше було жити у постійному страху за дітей, любої миті була небезпека. Тому ми виїхали." - розповідає Євгенія.
Наші волонтери з Запорізького хабу зустріли матір з дітьми, надали їм тимчасовий прихисток та відправили потягом на західну Україну.
Євгенія бажає людям, що бояться виїхати з окупованої території, набратися хоробрості і ризикнути. Тому що життя і безпека дітей - це найважливіше.
Ми абсолютно згодні і тому нагадуємо Вам телефон гарячої лінії нашого центру за підтримки Usaid Ukraine : 0 800 333 129
