Росіяни вирили окоп і влаштували позицію у дворі 3-річного Богдана, потім забрали його батька на тортури, а будинок пізніше обстріляли. Хлопчик бачив, як військові рф ходили по рідним вулицям і стріляли з автоматів заради сміху.
Випробування для родини Василенків з селища Тягинки, що на Херсонщині, почались одразу — від початку окупації. Російські військові швидко примітили зручне місце для тривалої оборони: викопали у дворі поруч з будинком яму, накрили її бетонною плитою і засипали додатково глиною.
Сім’я Богдана не приймала владу окупанта, батько Владислав одразу проголосив: «Вам буде кінець, коли прийдуть наші». За проукраїнські погляди росіяни скрутили його в будинку о 6 ранку, натягнули пакет на голову, потягли по землі до машини і повезли мордувати у Каховку. В камері Владислава було до 15 українців. Там їх катували електрошокерами, били палицями, руками і ногами. Чоловік запам’ятав, що з нього знущались саме буряти.
У той час російські військові відправились на пошуки родичів — тепер їх мішенню став маленький Богдан і його мама. Владислав заздалегідь сховав дружину Анастасію з сином і дідусем подалі, бо боявся, що їх переслідуватимуть. На щастя, росіяни так і не знайшли їх. А коли побачили дідуся, то навіть стріляли в нього, але не влучили. Нарешті батька Богдана випустили з в'язниці: на ньому майже не було живого місця через синці і гематоми.
Після звільнення території від росіян, ті помстились двома обстрілами сім’ї. Перший снаряд прилетів недалеко від будинку, а другий влучив прямісінько у дім. У цей момент родина швидко побігла в напрямку родичів, бо у них є льох. Добігли до середини вулиці і почули вибух. Вікна та двері вибито, залізні уламки залетіли у хату, а вибуховою хвилею знесло стіну сусідці. Лише дивом ніхто не постраждав.
Через втрату домівки і підвищений ризик родина Василенків звернулась по допомогу до мережі порятунку «Save Ukraine». Наші волонтери евакуювали сім’ю до Миколаєва, де їх вже чекали родичі. Нині родина оформила виплати для ВПО, а Владислав вже шукає роботу. Віримо, що у відносній безпеці маленький Богдан зможе якнайшвидше відновитися. Однак, спогади про пережиті жахіття, на жаль, залишаться з хлопчиком назавжди.
Випробування для родини Василенків з селища Тягинки, що на Херсонщині, почались одразу — від початку окупації. Російські військові швидко примітили зручне місце для тривалої оборони: викопали у дворі поруч з будинком яму, накрили її бетонною плитою і засипали додатково глиною.
Сім’я Богдана не приймала владу окупанта, батько Владислав одразу проголосив: «Вам буде кінець, коли прийдуть наші». За проукраїнські погляди росіяни скрутили його в будинку о 6 ранку, натягнули пакет на голову, потягли по землі до машини і повезли мордувати у Каховку. В камері Владислава було до 15 українців. Там їх катували електрошокерами, били палицями, руками і ногами. Чоловік запам’ятав, що з нього знущались саме буряти.
У той час російські військові відправились на пошуки родичів — тепер їх мішенню став маленький Богдан і його мама. Владислав заздалегідь сховав дружину Анастасію з сином і дідусем подалі, бо боявся, що їх переслідуватимуть. На щастя, росіяни так і не знайшли їх. А коли побачили дідуся, то навіть стріляли в нього, але не влучили. Нарешті батька Богдана випустили з в'язниці: на ньому майже не було живого місця через синці і гематоми.
Після звільнення території від росіян, ті помстились двома обстрілами сім’ї. Перший снаряд прилетів недалеко від будинку, а другий влучив прямісінько у дім. У цей момент родина швидко побігла в напрямку родичів, бо у них є льох. Добігли до середини вулиці і почули вибух. Вікна та двері вибито, залізні уламки залетіли у хату, а вибуховою хвилею знесло стіну сусідці. Лише дивом ніхто не постраждав.
Через втрату домівки і підвищений ризик родина Василенків звернулась по допомогу до мережі порятунку «Save Ukraine». Наші волонтери евакуювали сім’ю до Миколаєва, де їх вже чекали родичі. Нині родина оформила виплати для ВПО, а Владислав вже шукає роботу. Віримо, що у відносній безпеці маленький Богдан зможе якнайшвидше відновитися. Однак, спогади про пережиті жахіття, на жаль, залишаться з хлопчиком назавжди.
Заради збереження життя Ваших дітей дзвоніть на нашу гарячу лінію з питань евакуації за підтримки USAID Ukraine - USAID Україна: 0 800 333 129
