Через постійні обстріли у рідному місті пані Раїса вимушена була полишити все і тікати до Костянтинівки до сина з невісткою. Але і там війна наздогнала стареньку.
На питання наших волонтерів про вік бабусі, пані Раїса бойко відповідає: "не вгадаєте!". Коли дійшли до сотні, бабуся поправляє: " і чотири місяці".
Століття! Уявіть тільки масштаб історичних подій, який застала ця жінка. Раїсі Федорівні було пів року, коли утворився радянський союз, 10-ть - коли відбувався геноцид українців голодом, 17-ть - коли розпочалася Друга Світова... 69-ть - коли Україна стала Незалежною.
І тепер пані Раїса знову відчула ту деспотичну хватку тоталітарного режиму, яка ніяк не згине з її життя. Бабусю мало чим можна здивувати. Але вона дуже засмучена, що має знову залишити дім, коли б мала спокійно проживати старість з сім'єю.
Ми доставили пані Раїсу у наш партнерський хаб у Покровську, нагодували, подбали про все необхідне, а потім волонтери посадили її на потяг до Дніпра, де бабусю стрінуть родичі.
Сподіваємось, що у безпечному регіоні Раїса Федорівна зможе відпочити і віднайти спокій, та віримо, що бабуся застане той скорий день, коли вона повернеться додому у вільній Україні, а деспотичний руській мір назавжди згине у минулому.
0 800 333 129 - всеукраїнська гаряча лінія центру "Спасемо України" з питань евакуації за підтримки USAID Ukraine.
