Розповімо не лише про період виживання сімей у гарячих точках, але і про труднощі з якими зіштовхуються вимушено переміщені українці та зміни, які сталися в їх житті у нашому ребцентрі.
На фото - подружжя Вікторія та Олег і їх 7-місячний син. Загалом в сім'ї Улятковських троє дітей — Ярослав, Кирил і Данило — старшому з яких всього півтора роки. Життя родини у Куп'янському районі на Харківщині було дружнє і насичене: виховували дітей, поралися з великим свійським хазяйством та працювали.
На початку повномасштабної війни батько сімейства втратив роботу на залізниці, через влучання ракет у колії. А Вікторія зранку до вечора працювала у дворі через відсутність електрики. В той час, окупанти напідпитку, стріляли з автоматів на мирних вулицях.
Попри все, сім'я не думала покидати дім та навіть купили генератор. Однак після довгоочікуваного звільнення Куп'янська, помста рашистів не забарилася: обстрілювали школи, лікарні та будинки цивільних.
«Підлітав посуд із шаф та ми з ліжок, майже кожну годину вночі. На сусідні подвір’я падали бомби з літаків" — згадує батько Олег початок жовтня.
Дійшло до того, що діти Улятковських грали в гру, хто знайде більший осколок. Настільки буденною стала та реальність, якщо це взагалі можливо.
З-під обстрілів рятувальна команда "Спасемо Україну" евакуювала сім'ю до Києва — так вони опинилися у нашому ребцентрі. Тут їм надали прихисток, забезпечили їжею та усією можливою підтримкою. Для виснаженої родини, яка вперше потрапила до столиці, ця допомога виявилася безцінною.
Однак, в пошуках роботи подружжя ВПО зіштовхнулась з категоричними відмовами...Тому сім'я вирішила імігрувати до Німеччини, де живуть їх близькі родичі. А ми наразі допомагаємо оформити їм всі необхідні документи для виїзду.
З питань евакуації, психологічної та юридичної допомоги дзвоніть на гарячу лінію "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine.
