“Ми сіли за святковий стіл тут, а він там дістав “Мівіну”. Але їсти було неможливо" – пані Ольга з болем
згадує як "відсвяткувала" день народження свого 14-річного сина Андрія по відеозв'язку. Вона вдома, а він – в Криму. Їхня розлука тривала майже рік, доки наша команда не повернула сина матері.
Ще на початку повномасштабної війни Ольга відправилася з донькою у Миколаїв, а Андрій залишився з бабусею на Херсонщині. Зовсім скоро в їхнє село ввірвалися російські війська і окупація стала початком розділення рідних. Тоді, за словами Ольги, Андрій розповідав їй страшні історії, свідками яких він став. Так одного разу ворожий танк направив своє дуло на хлопця, коли той просто йшов вулицею. На щастя, він повернувся додому цілим.
У вересні Андрій зміг приїхати до свого батька в Херсон. Та вже назабаром їм довелося відправитись у Сімферополь, адже татові Андрія необхідна була термінова операція. У той час українські захисники звільнили Херсонщину, але батька з сином росіяни не збиралися випускати з Криму.
Пройшли довгі 4 місяці, а з ними і День народження Андрія. Хлопець невимовно сумував за домом, та попри це, завжди знаходив світлі сторони у складних ситуаціях: він став підтримкою для свого батька у тяжкий період.
Весь цей час Ольга у відчаї шукала можливості забрати сина в Україну і ця можливість нарешті з'явилася! Жінка дізналася про команду Save Ukraine, а ми якраз готували третю операцію щодо повернення дітей з територій рф. Подолавши всі складності, ми змогли забрати Андрія разом з 15-ма юними українцями додому:
"Я не могла повірити в те, що я дійсно бачу свого сина. Він підняв мене так легко, неначе пушинку." – такою теплою була довгоочікувана зустріч пані Ольги з сином.
Тепер усі діти разом з батьками і ми бажаємо, аби вони більше ніколи не опинялися у такій жахливій розлуці.
згадує як "відсвяткувала" день народження свого 14-річного сина Андрія по відеозв'язку. Вона вдома, а він – в Криму. Їхня розлука тривала майже рік, доки наша команда не повернула сина матері.
Ще на початку повномасштабної війни Ольга відправилася з донькою у Миколаїв, а Андрій залишився з бабусею на Херсонщині. Зовсім скоро в їхнє село ввірвалися російські війська і окупація стала початком розділення рідних. Тоді, за словами Ольги, Андрій розповідав їй страшні історії, свідками яких він став. Так одного разу ворожий танк направив своє дуло на хлопця, коли той просто йшов вулицею. На щастя, він повернувся додому цілим.
У вересні Андрій зміг приїхати до свого батька в Херсон. Та вже назабаром їм довелося відправитись у Сімферополь, адже татові Андрія необхідна була термінова операція. У той час українські захисники звільнили Херсонщину, але батька з сином росіяни не збиралися випускати з Криму.
Пройшли довгі 4 місяці, а з ними і День народження Андрія. Хлопець невимовно сумував за домом, та попри це, завжди знаходив світлі сторони у складних ситуаціях: він став підтримкою для свого батька у тяжкий період.
Весь цей час Ольга у відчаї шукала можливості забрати сина в Україну і ця можливість нарешті з'явилася! Жінка дізналася про команду Save Ukraine, а ми якраз готували третю операцію щодо повернення дітей з територій рф. Подолавши всі складності, ми змогли забрати Андрія разом з 15-ма юними українцями додому:
"Я не могла повірити в те, що я дійсно бачу свого сина. Він підняв мене так легко, неначе пушинку." – такою теплою була довгоочікувана зустріч пані Ольги з сином.
Тепер усі діти разом з батьками і ми бажаємо, аби вони більше ніколи не опинялися у такій жахливій розлуці.
