Евакуювали з-під обстрілів 5-річну Арінку з Берислава, Херсонської області !
Дівчинка разом з мамою пережила окупацію рідного селища, його звільнення, а потім постійні обстріли російських окупантів з лівого берега.
Місяці окупації були жахливими та самотніми для Арінки: з містечка виїхали всі її подружки, а на вулиці лунали автоматні черги та мінометні удари. Про прогулянки до Дніпра дівчинці також довелося забути – там чатували ворожі снайпери та кишили безпілотники.
Та найбільшим випробуванням для сім'ї стала відсутність електрики, газу та води. Разом з іншими бериславцями родина збирала воду прямісінько з калюж, аби приготувати їжу на вогнищі біля під'їзду. А про звичні гігієгічні процедури не було і мови – Арінка не купалася півтора місяці.
Замість теплого ліжка, дівчинка ночувала у підвалі з сусідами, ховаючись від ракетних ударів.
«Ще поки страшно, війна. Я хочу скоріше уїхати, поки не перестане гепати». – розказувала Аріна.
Мама Аня до останнього працювала у місцевій лікарні й надавала допомогу людям. Але настали морози, а обстріли лише посилювались, тому мама Арінки шукала того, хто б зміг відремонтувати її автомобіль чи зачепив його з собою тросом. Бо за час війни автівку так і не вдалося завести.
Наша команда взяла на евакуаційний рейс клеми для акумулятора і не глушила двигун аж до Миколаєва, де сім'я придбала новий акумулятор. Першу частину дороги донька з мамою задля безпеки подолали у броньованому позашляховику. А далі наш волонтер Сергій довіз сім'ю у наш столичний шелтер.
Арінка тішилася подарованому рятівному рюкзачку "LifePack", з яким вона подолала понад 600 кілометрів і тепер восени збирається піти у перший клас. Дівчинка мріє, щоб у рідному місті припинили стріляти, і щоб у новій школі було багато подружок. А в майбутньому Аріна хоче рятувати життя людей у лікарні, як і її мама.
0 800 333 129 – гаряча лінія центру "Save Ukraine" за підтримки USAID Ukraine.
Місяці окупації були жахливими та самотніми для Арінки: з містечка виїхали всі її подружки, а на вулиці лунали автоматні черги та мінометні удари. Про прогулянки до Дніпра дівчинці також довелося забути – там чатували ворожі снайпери та кишили безпілотники.
Та найбільшим випробуванням для сім'ї стала відсутність електрики, газу та води. Разом з іншими бериславцями родина збирала воду прямісінько з калюж, аби приготувати їжу на вогнищі біля під'їзду. А про звичні гігієгічні процедури не було і мови – Арінка не купалася півтора місяці.
Замість теплого ліжка, дівчинка ночувала у підвалі з сусідами, ховаючись від ракетних ударів.
«Ще поки страшно, війна. Я хочу скоріше уїхати, поки не перестане гепати». – розказувала Аріна.
Мама Аня до останнього працювала у місцевій лікарні й надавала допомогу людям. Але настали морози, а обстріли лише посилювались, тому мама Арінки шукала того, хто б зміг відремонтувати її автомобіль чи зачепив його з собою тросом. Бо за час війни автівку так і не вдалося завести.
Наша команда взяла на евакуаційний рейс клеми для акумулятора і не глушила двигун аж до Миколаєва, де сім'я придбала новий акумулятор. Першу частину дороги донька з мамою задля безпеки подолали у броньованому позашляховику. А далі наш волонтер Сергій довіз сім'ю у наш столичний шелтер.
Арінка тішилася подарованому рятівному рюкзачку "LifePack", з яким вона подолала понад 600 кілометрів і тепер восени збирається піти у перший клас. Дівчинка мріє, щоб у рідному місті припинили стріляти, і щоб у новій школі було багато подружок. А в майбутньому Аріна хоче рятувати життя людей у лікарні, як і її мама.
0 800 333 129 – гаряча лінія центру "Save Ukraine" за підтримки USAID Ukraine.
