За словами пані Ольги, війна додала їй сивого волосся і зморщок. Коли у її місті почалися обстріли, жінка з рідними заховалася в підвал. Думали на декілька годин, а зрештою втратили лік дням.
"Навколо антисанітарія...На правій нозі відкрилася трофічна язва.
Мій син поміж градами бігав до аптеки, але всі були зачинені. Ні продуктів, ні ліків...Так протримались ще декілька днів. Але нога набрякла і почала боліти." - згадує жінка.
Тоді пані Ольга подумала, що немає різниці від чого помирати - від градів чи від інфекції. Вона вирішила ризикнути та вийшла з підвалу.
Жінку привезли у Дніпровську лікарню, де медики важко боролися за ногу Ольги, однак зрештою порадили звернутися до колег у Львові. Там жінку чекали невтішні слова: "без ампутації ніяк".
Пані Ольга попросила дати їй день на моральну підготовку, а наступного ранку, коли лікар запитав її про готовність, жінка відповіла: "не готова, але ампутуйте".
Під час розмови з нашими волонтерами Ольга періодично зупиняла свою розповідь через фантомний біль: нога, якої немає, сіпалася. Та вже за мить ця дивовижна жінка знову віднаходила усмішку та ще й заспокоювала волонтерів.
Коли ми запитали пані Ольгу, як їй вдається посміхатися і жартувати, то почули у відповідь: «А що нити? Невже від того нога виросте?» Ось такий аргумент.
Війна принесла у наші життя всепоглинущий біль, гнів і депресію. Але ми маємо триматися заради тих, хто захищає нашу землю. У мить смутку, згадайте слова пані Ольги. Цінуйте те, що у вас є і тих хто є, кожну хвилину, до нашої перемоги.
