Вже 77 українських сімей отримали безкоштовне житло для довготривалого проживання завдяки проекту Fort Home!
Серед них і родина Сіземових з Авдіївки - міста, у якому наразі важко знайти незачеплений російським “миром” будинок. Ще півтора роки тому тут щасливо жили Ганна і Михайло та двоє їхніх дітей - 6-річна Валерія і 3-річна Віка.
Чоловік працював на заводі, старша донька з нетерпінням готувалась до свого першого шкільного року, а молодша Віка тільки збиралась у садочок.
Ці плани знищили російські ракети, які почали гатити по їхньому місту 24 лютого. Два тижні мамі і дівчаткам довелось переховуватись у підвалі, а тато Михайло, попри все, продовжував ходити на роботу під кулями. Чоловік двічі потрапляв під обстріли і лише дивом повертався додому. “Прильоти” не припинялися майже цілодобово і одного вечора у будинок сім'ї двічі влучив ворожий снаряд. Тоді подружжя прийняло остаточне рішення про виїзд.
Ледве спіймавши зв'язок, вони викликали місцевого перевізника, але до останнього не знали, чи приїде той за ними. Нарешті о 5 ранку сім'я з дітьми виїхала з зони бойових дій. Однак, ще довгі місяці родина переїжджала з одного міста в інше у пошуках доступного житла. Так вони опинилися у селі Царичанки, Дніпропетровської області. Саме тут, за підтримки місцевої церкви та іноземних партнерів, наша команда якраз будувала декілька модульних будинків для проживання сімей, які втратили свої домівки.
У цей час родина Сіземових дізнається болісну новину від батьків: в їхню квартиру влучив російський снаряд. Тепер їм нікуди повертатись. Страх і відчай охопив маму Ганну. Жінка так і не змогла сказати донькам, що у них більше немає дому. Адже дівчата були змучені пережитим, а у молодшої Віки навіть почалися проблеми з розвитком мовлення на фоні стресу.
Найчорніша смуга у житті родини закінчилася, коли ми повідомили, що тепер у них є своє затишне житло. Не передати тих емоцій радості і полегшення, які почувала сім'я у мить поселення. Нині батьки і діти мають змогу відновитися у безпеці: Валерія вдруге готується піти у перший клас, а маленька Віка почала відвідувати інклюзивний центр розвитку, де займається з психологом і логопедом.
Всією душею бажаємо родині віднайти сили і спокій у новій домівці.
Серед них і родина Сіземових з Авдіївки - міста, у якому наразі важко знайти незачеплений російським “миром” будинок. Ще півтора роки тому тут щасливо жили Ганна і Михайло та двоє їхніх дітей - 6-річна Валерія і 3-річна Віка.
Чоловік працював на заводі, старша донька з нетерпінням готувалась до свого першого шкільного року, а молодша Віка тільки збиралась у садочок.
Ці плани знищили російські ракети, які почали гатити по їхньому місту 24 лютого. Два тижні мамі і дівчаткам довелось переховуватись у підвалі, а тато Михайло, попри все, продовжував ходити на роботу під кулями. Чоловік двічі потрапляв під обстріли і лише дивом повертався додому. “Прильоти” не припинялися майже цілодобово і одного вечора у будинок сім'ї двічі влучив ворожий снаряд. Тоді подружжя прийняло остаточне рішення про виїзд.
Ледве спіймавши зв'язок, вони викликали місцевого перевізника, але до останнього не знали, чи приїде той за ними. Нарешті о 5 ранку сім'я з дітьми виїхала з зони бойових дій. Однак, ще довгі місяці родина переїжджала з одного міста в інше у пошуках доступного житла. Так вони опинилися у селі Царичанки, Дніпропетровської області. Саме тут, за підтримки місцевої церкви та іноземних партнерів, наша команда якраз будувала декілька модульних будинків для проживання сімей, які втратили свої домівки.
У цей час родина Сіземових дізнається болісну новину від батьків: в їхню квартиру влучив російський снаряд. Тепер їм нікуди повертатись. Страх і відчай охопив маму Ганну. Жінка так і не змогла сказати донькам, що у них більше немає дому. Адже дівчата були змучені пережитим, а у молодшої Віки навіть почалися проблеми з розвитком мовлення на фоні стресу.
Найчорніша смуга у житті родини закінчилася, коли ми повідомили, що тепер у них є своє затишне житло. Не передати тих емоцій радості і полегшення, які почувала сім'я у мить поселення. Нині батьки і діти мають змогу відновитися у безпеці: Валерія вдруге готується піти у перший клас, а маленька Віка почала відвідувати інклюзивний центр розвитку, де займається з психологом і логопедом.
Всією душею бажаємо родині віднайти сили і спокій у новій домівці.
