Новини

"Є мрія щоб ми вижили"

"Є мрія, щоб ми вижили" - це слова 8-річної Лізи, котра все життя провела в нещодавно деокупованому Куп'янську.

Дівчинку разом з сестрою та батьками рашисти не випускали з району цукорного заводу:
"Там так бехкають, що я від кожного вибуху так біжу, що з собою нічого не встигну схопити у підвал. Мені постійно було страшно. Особливо за батьків, хоча вони й були поруч".

За останні пів року у Лізи сумні спогади: вона залишила домівку, росіяни відібрали в неї весну та літо і можливість гуляти з друзями, котрі виїхали.
Найбільше Ліза скучила за довоєнною школою, але поки не знає, як вчитиметься далі. У майбутньому дівчинка хоче стати пекарем.

Залишаючи рідний дім, Ліза вхопила з собою поп-іт для заспокоєння, щоденник для спогадів та улюблену м'яку іграшку. Наша команда евакуювала сім‘ю до Харкова. Ліза постійно розповідала нашим волонтерам, як любить Україну і навіть на згадку взяла з собою синьо-жовтий прапор.

Найприємніший спогад для неї - захоплююча евакуація на броньованому бусі, де Ліза нарешті відчула себе у безпеці. Тому, щоб порадувати дівчинку, наші волонтери відвезли сім'ю на залізничний вокзал також бронемобілем.

Ліза з родиною відправилась до нового регіону, але вірить, що після перемоги якнайшвидше повернеться додому, до прогулянок у рідному та мирному Куп'янську.

Наші діти мріють про...виживання. Немає слів. Окрім : ми ніколи не пробачимо роzzії.

Вбережіть ваших дітей, вони не мають чути і бачити руйнацію. Евакуюйтесь. Для цього дзвоніть на нашу гпрячу лінію за підтримки USAID Ukraine: 0 800 333 129