Окупанти заїхали на подвір'я родини Склейнових танками, знищуючи все на своєму шляху. На згадку, вони залишили біля будинку мертве тіло цивільного і батьку Андрію довелося власноруч відтягувати його подалі, аби цього не побачили діти та дружина.
Перші десять днів сім'я ховалася від потужних обстрілів у сусідському підвалі. Діти з жахом згадують ті часи: над їх головами літали снаряди, а у небі страшно гули винищувачі. Маленький Микола й досі не може говорити про пережите і щоразу міцно стискає мати за руку.
Домівку родини було повністю знищено: у неї влучив ворожий снаряд і все нажите роками зникло у полум'ї. Так, дім, який родина будувала 8 років - було зруйновано за декілька секунд.
Сім'я змогла втекти з міста у середині березня. І це було диво, бо вже наступного дня рашисти підірвали залізничні колії та нещадно обстріляли місто: тоді загинула величезна кількість невинних людей, а кадри після цих моторошних подій згодом облетіли весь світ.
Родина Склейнових дісталася до Києва та згодом відправилася у Німеччину. Ця добра сім'я допомогла евакуюватися у безпеку ще 19-м людям.
І ось тепер, після всього пережитого вони змогли повернутися в Бучу у нову домівку. На очах родини Склейнових наша команда встановила для них модульний будиночок прямо біля їх зруйнованої оселі.
Це була символічна подія для нас усіх: бо як з-під випаленої трави виростають квіти, так і на руїнах українських осель обов'язково відбудується нове життя. А ми неодмінно докладемо до цього зусиль.
