Розчавив мою "копійку", як жабу. Ще пів метра – і був би в хаті" - пан Валентин пригадує, як
російський танковий екіпаж напідпитку не залишив місця з його раритетної автівки.
Подія сталася ще на початку війни у Куп'янському районі, смт Ківшарівка.
Колона важкої техніки йшла без зупинки декілька діб у бік Харкова. Раптом нічний сон сім'ї Рудницьких порушила важка техніка представників 1-ої армії світу за рівнем алкоголю у крові.
Нетверезий екіпаж заднім ходом протаранив паркан та гараж і зім'яв у бляшанку улюблену ластівку дідуся.
Чоловік жаліється, що під капотом працював ще той перший акумулятор радянського зразка майже 50-річної давнини, котрий ні разу не підводив. На своїй машині дідусь і планував евакуюватись з дружиною із деокупованого Куп'янського району, поки росіяни не зіпсували усі плани на життя.
Наступного ранку, коли танкісти протверезіли і збирались їхати далі, дружина Ганна прийшла до них із запитанням:
"Синку, що ж ви творите?". А солдат красномовно відповів: "Ета вайна, мать" і поїхав.
Символічно, що у минулому дідусь Валентин служив у ремонтувальній танковій роті і через його руки проходили буквально сотні літрів мастила на обслуговуванні танків Т-64. А тепер від неконтрольованих машиністів цієї ж бронетехніки постраждав сам.
Місяць тому містечко чоловіка деокупували і Валентин Йосипович бачив, як тікаючі росіяни залишали підбиті танки та брудні подушки на околицях міста. Вони повертались у країну, де не прийнято бути тверезим та чистим.
Тим часом сусіди зробили Валентину неочікуваний подарунок. Вони назавжди залишили йому ключі від своєї автівки. Так чоловік дібрався на ній до переправи, де його з дружиною вже чекали наші волонтери.
На броньованому автобусі ми доправили подружжя у Харків і побачили неймовірно зворушливу зустріч Валентина Йосиповича з сином, котрий не бачив батька від початку війни.
Тепер рідні житимуть усі разом в Одесі з очікуваннями на скорішу перемогу, відбудову гаража та копійки.
0 800 333 129 - гаряча лінія центру "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine - USAID Україна.
