Шість років тому Ельвіра втратила матір, за рік до того - дідуся, а батька їй так і не довелося пізнати – він пішов з сім'ї ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Так Еля і її бабуся Світлана залишились вдвох, і так вони стали найдорожчим скарбом одна для одної.
З початком повномаштабної війни смерть знову стала реальною і близькою. Їх охопив страх втрати. Однієї ночі Еля з бабусею вчергове прокинулись від гучних вибухів, а коли тікали у підвал, побачили над головами ракети. Вони летіли руйнувати життя і долі.
Тоді, зібравши валізи, рідні виїхали евакуаційним потягом. Вже в Івано-Франківську юна художниця дізналась про наш партнерський хаб, церкву ХВЄ, який надає гуманітарну допомогу, речі і, як виявилось, щось набагато більше...
Тут вони з бабусею почали відвідувати Богослужіння, познайомились з волонтерами "Спасемо Україну", а Еля відкрила своє серце для багатьх нових друзів та почала волонтерити.
У цьому році дівчина відмінно закінчила художню школу і мріє про свої виставки. Її чуттєві, сповнені символізмом картини, не раз перемагали у конкурсах. Перша робота мисткині для конкурсу "Про війну в 2014" називається "Сон про мого тата". А картина у якій Еля яскраво і болісно водночас відобразила перемагаючий дух матері України нікого не залишить байдужим.
0 800 333 129 - гаряча лінія "Спасемо Україну" за підтримки USAID Ukraine.
