Одного дня мати хлопчика, пані Ольга, не змогла вийти на роботу в лікарню через похорон тітки. Саме тоді, 24 лютого, ця лікарня зазнала потужного авіаудару: було багато жертв і постраждалих.
Дмитро згадує, як рашисти заїхали танками у його двір, руйнуючи паркан на своєму шляху і їх квітучий сад. Як стали по обидва боки будинку, замінували їх город і всі навколишні дороги. Як вибили двері в його домівці...
Хлопчик з родиною просидів у підвалі 38 днів з початку війни - без зв'язку, світла і газу. Вони готували на багатті і пили відстояну іржаву воду з бочки.
Та найстрашніше було, каже Дмитро, коли ми сиділи в підвалі і в наш будинок прилітали снаряди. Всюди гучно, стрілянина. Загалом у маленькому сховищі було 14 осіб і 1-річна дитина, яка дуже плакала від цих звуків...
Перед війною сім'я тільки-но побудувала новий будинок - тепер і нова, і стара домівка знищені рашистами.
Якась космічна сила допомогла родині виїхати з села по замінованій дорозі. Наші волонтери з Запорізького хабу зустріли їх, надали прихисток та усю необхідну допомогу, а потім посадили на евакуаційний потяг до родичів.
Попри пережите, Дмитро мріє повернутися додому: відбудувати будинок, де були його щасливі спогади і знову зустрітися з друзями.
Сім'я радить всім у кого є діти, не боятися, а ризикнути виїхати.
А ми допоможемо Вам із цим: дзвоніть на гарячу лінію центру "Спасемо Україну" за підтримки Usaid Ukraine: 0 800 333 129
