Лілі саме подзвонив син, лейтенант ЗСУ, і вона пішла далі по алеї - туди, куди через декілька хвилин вдарить ракета. Бабусю відкинуло ударною хвилею.
"Попри те, що навколо мене літали осколки, все палало, я схопилася і побігла до дочки з криком: Ліля! Але у відповідь була тиша."
За декілька днів, Любов стояла на порозі християнської церкви - Дніпровського хабу "Спасемо Україну", де її зустріли наші волонтери. На взутті бабусі ще досі була кров її доньки, яку їй так і не вдалося відмити. Любов попрохала знайти її дочку, адже саме у Дніпро було доставлено жертв обстрілу Краматорська.
Наші волонтери прихистили бабусю, допомогли знайти тіло Лілі та організувати гідне поховання у місті. А замість таблички з номером, брати церкви встановили хрест і табличку з ім'ям...бо кожного, кожного мають пам'ятати.
У день, коли бабуся мала їхати у Вінницю до молодшої доньки, кішка Соня втекла. Кохана усією родиною ця кішка прожила з ними 10 років і стала членом сім'ї. Зажурена ще однією втратою, Любов все ж поїхала з міста. Але наші волонтери все одно продовжували шукати кішку Соню.
Про неочікуваний поворот цієї історії і її завершення ми розповімо вам згодом.
