23 лютого Ганна разом з чоловіком та двома дітьми були у своїй квартирі, вікна якої виходили на "Азовсталь". Жінка пригадує, як лягали спати і як думала про завтрашній похід дітей на планові щеплення. Але 24 лютого вже нічого не мало значення, окрім порятунку дітей з пекла бомбардувань.
Цілий місяць рідним довелося жити в підвалі без комунікацій та води. Вони збирали сніг у відра, а коли він танув – втамовували спрагу і мили ним дітей.
Восьмого березня найкращим подарунком для Ганни став шматок теплого килима та банка консервів.
А наступного дня жінці довелося бігати по місту серед обстрілів, аби дістатись до батьків і впевнитись, що з ними все добре.
Тоді дорогою до мами, до Ганни прибилася велика вівчарка і супроводжувала жінку в цій "грі" на виживання. Від кожного вибуху Ганна падала на асфальт, а собака лягала поряд, немов хотіла захистити від літаючих уламків.
Зранку 10 березня в будинок сім'ї влучила авіаміна. Від їх маленької кімнати залишився лише 1 метр простору...Дуже холодного простору. Щоб вижити, винахідлива сім'я зробила проходи до підвалу та накрила їх килимами.
Так вони прожили до 26 березня, коли прийшли росіяни та сказали негайно покинути місто. Ганна і її чоловік пішки покидали рідний Маріуполь, тримаючи дітей на руках.
Це одна з тисячі шокуючих історій українських сімей, які виживали в Маріуполі. Які втратили дім, але, дякувати Богу, не втратили один одного.
Тепер у родини Божкових є комфортабельне житло в якому вони зможуть відновити емоційні та фізичні сили, а діти – відчути безпеку і продовжити навчання.
Ми щасливі і пишаємось, що наш проєкт Fort Home забезпечив житлом вже майже 50 українських сімей, які втратили дім через війну.
З питань евакуації, дзвоніть на нашу гарячу лінію за підтримки USAID Ukraine: 0 800 333 129
